І.Е. Ломакін, В.М. Анохін, В.В. Кочелаб, В.В. Покалюк, Н.В. Шафранська, І.М. Шураєв. ТЕКТОНОЛІНЕАМЕНТИ ТА ДЕЯКІ ПИТАННЯ ГЕОТЕКТОНІКИ

Геологія і корисні копалини Світового океану 2016, 14 (3): 59-75

І.Е. Ломакін ¹, В.М. Анохін ², В.В. Кочелаб ¹, В.В. Покалюк ¹, Н.В. Шафранська ¹, І.М. Шураєв ¹ 

1.  Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАН України, Київ
2.  Інститут озерознавства РАН, Санкт-Петербург

ТЕКТОНОЛІНЕАМЕНТИ ТА ДЕЯКІ ПИТАННЯ ГЕОТЕКТОНІКИ 
Просторові орієнтування лінеаментних систем океанів і континентів співпадають. Різномасштабні лінійні топо та геоструктури Землі орієнтовані в обмеженій кількості напрямків відповідно до єдиної глобальної регматогенної лінеаментної мережі стародавнього закладення. Протяжні форми мезо і мікрорельєфу локальних територій суші і підводних гір Океану успадковують просторову орієнтацію лінеаментної мережі структури, в межах якої вони містяться. Багато протяжних тектонолінеаментів (наскрізні структури) без зміни напрямку перетинають континенти й океани. Система океанічних рифтів неоднорідна, гетерогенна і має явно накладений характер. Лінеаменти та їхні системи виявляють на земній поверхні глибинний структурний каркас літосфери, «утворюють правильну геометричну сітку, яка є первинною особливістю земної кори» (Білоусов В.В., 1989). Основні процеси формування земної кори в межах океанів і континентів можуть бути вичерпно пояснені з позицій основних положень концепції розломноблокової будови тектоносфери Планети. 
Ключові слова: лінеаменти, глобальна лінеаментна мережа, наскрізні структури. 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 
1. Анохин В.М. Глобальная дизъюнктивная сеть Земли: строение, происхождение и геологическое значение. СПб: Недра, 2006. 161 с. 
2. Анохин В.М. Разрывные нарушения Баренцева моря. СПб: СПГГИ (ТУ), 1998. С. 56—59. 
3. Анохин В.М. Строение планетарной линеаментной сети. LAP LAMBERT Academic Publishing, GmbH & Co. KG. Saarbrucken, Germany, 2011. 247 с. 
4. Анохин В.М., Маслов Л.А. Опыт изучения закономерностей направленности и протяженности линеаментов и разломов в регионах. Вестник КРАУНЦ. Науки о Земле. 2015. 25. № 1.С. 231—242. 
5. Анохин В.М., Одесский И.А. Характеристики глобальной сети планетарной трещиноватости. Геотектоника. 2001. № 5. С 3—9. 
6. Воронов П.С. Очерки о закономерностях морфометрии глобального рельефа Земли. Л.: Наука, 1968. 122 с. 
7. Каттерфельд Г.Н. Планетарная трещиноватость и линеаменты Земли, Венеры, Марса, Меркурия и Луны. СПб: IAP, 2000. 204 с. 
8. Кац Я.Г., Полетаев А.И., Румянцева Э.Ф. Основы линеаментной тектоники. М.: Недра, 1986. 144 с. 
9. Ломакин И.Э. Линеаменты дна Атлантического океана. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2012. № 2. С. 5—24. 
10. Ломакин И.Э. Линеаменты дна Индийского океана.     Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2009. № 1 С. 5—14 
11. Ломакин И.Э. Террасы подводных гор и тектоника дна Мирового Океана. LAP Lambert Academic Publishing, Saarbrucken, 2014. 103 с. 
12. Ломакин И.Э., Иванов В.Е., Кочелаб В.В. Линеаменты дна океанов и сквозные структуры. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2011. № 4. С. 30—46. 
13. Мирлин Е.Г. Фрактальное структурообразование на различных стадиях формирования океанской литосферы: предпосылки, примеры, проблемы. Океанология, 2006. 46. №1. С. 133—144. 
14. Покалюк В.В. Вулканізм і седиментогенез ранньодокембрійських етапів розвитку КриворізькоКременчуцької структурноформаційної зони Українського щита: автореф. дис. ... дра геол. наук. Київ, 2016. 39 с. 
15. Чекунов А.В. Структура земной коры и тектоника юга европейской части СССР. К.: Наук. думка, 1972. 176 с. 
16. Шафранская Н.В. Методики построения и использования диаграмм в структурнопарагенетическом анализе (на примере вала Андрусова Черноморской впадины). Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2008. №2. С. 140—150. 
17. Шафранська Н.В. Алгоритм побудови кругових структурних діаграм, реалізований у середовищі ГІС. Геоінформатика. 2011. №1. С. 80—83. 
18. Шульц С.С. Планетарная трещиноватость (основные положения). — Планетарная трещиноватость. Л.: Издво Ленинград. унив., 1973. С. 5—37. 
19. Шатский Н.С. Избранные труды. Т. 2. М.: Наука, 1964. 720 с. 
20. Anokhin V.M., Maslov L.A. [2006], The Earth's decelerated rotation and regularities in orientation of its surface lineaments and faults. Earth and Space Sciences. Elsevier. February. 54/2. pp. 216—218. 
21. Smoot N. Christian, 1999. Orthogonal intersections of megatrends in the Western Pacific ocean basin: a case study of the MidPacific mountains. Geomorphology, 1999. № 30. pp. 323—356.