С.П. Плетньов. РАННІ СТАДІЇ ЗАЛІЗОМАРГАНЦЕВОГО РУДОГЕНЕЗУ НА ГАЙОТАХ МАГЕЛЛАНОВИХ ГІР (ТИХИЙ ОКЕАН)

https://doi.org/10.15407/gpimo2020.03.003

С.П. Плетньов, доктор географ. наук, науковий співробітник

Тихоокеанський океанологічний інститут ім. В.І. Іллічова

690041, Владивосток, вул. Балтійська,43, Російська Федерація

E-mail: pletnev@poi.dvo.ru

Т.Є. Седишева, кандидат геол.-мін. наук, провідний інженер

ВНДІ “Океангеологія”, Санкт-Петербург

190121, Санкт-Петербург, Англійський проспект, 1, Російська Федерація

Е-mail:  tatsed@mail.ru

ORCID  0000-0002-9787-6484

РАННІ СТАДІЇ ЗАЛІЗОМАРГАНЦЕВОГО РУДОГЕНЕЗУ НА ГАЙОТАХ МАГЕЛЛАНОВИХ ГІР (ТИХИЙ ОКЕАН)

Fe-Mn рудні кірки грають важливу роль серед океанічних родовищ корисних копалин через їх значне поширення і високі концентрації поліметалів і рідкісних земель. Більшість рудних кірок залягає на поверхні десятків тисяч підводних гір в океані. Дані по структурі, текстурі, хімічному складу і віку кірок дозволяють виявити, які з факторів є ключовими для концентрацій промислових скупчень мінеральної речовини. В даній статті наведені структури будови і хіміко-мінералогічні характеристики найбільш древніх стратиграфічних шарів рудних кірок (пізня крейда і палеоцен), відібраних і вивчених на Гайотах Магелланових гір.

Повний розріз кори на Магелланових горах включає чотири шари, кожен завтовшки 2—4 см: пізньопалеоценовий(?)-ранньоеоценовий I-1, середньоеоценовий I-2, міоценовий II і четвертинний III. У деяких випадках основна ділянка КМЦ підстеляється реліктовими шарами. Хімічний і мінеральний склад шарів визначався як за рентгенівською дифракцією, так і точними методами; концентрації основних рудних компонентів і фосфору визначалися методами класичної хімії.

Визначено вік 12 зразків, мінеральний склад — 4 зразків, хімічний склад — 22 зразків. Результати аналізу реліктових шарів позволяють виділити серед них дві групи проб. Серед реліктових шарів встановлені дві вікові групи — друга половина пізньої крейди (R1) і перша половина палеоцену (R2).

Високі концентрації барію, літію, галію і цинку дозволяють припустити, що джерелом матеріалу можуть бути гідротермальні джерела. Але не через пряму доставку, а через фазу перенесення морської донної води.

Таким чином, аналіз літологічних і геохімічних параметрів і викопної фауни форамініфер в реліктових шарах рудного розрізу Магелланових гір вказує на дві стадії їх формування: Пізній кампан-маастрихт і ранній-середній палеоцен. Дискретність утворення реліктових шарів за часом ще раз доводить, що різкі зміни умов навколишнього середовища контролювали ріст рудного розрізу КМЦ.

Ключові слова: залізомарганцеві корки, гайот Магелланових підводних гір, пізня крейда, палеоцен.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Avdonin V.V., Eremin N.I., Zhegallo E.A., Sergeeva N.E. The main stages of evolutionary development of ferromanganese stromatolites and oncolites of the Pacific Ocean. Dokl. Rus. Acad. Science. 2018. V. 481, No. 1. P. 53—55.
2. Benton, M. J. Diversification and extinction in the history of life. Science. 1995. No. 268. P. 52—58.
3. Hein J.R., Koschinsky A. Deep-ocean ferromanganese crusts and nodules. In: Holland H.D., Turekian K.K. (eds.) Treatise on Geochemistry, 2nd Edition. Elsevier, 2014. V. 13. P. 273—291.
4. Melnikov M.E. Deposits of Co-rich manganese crusts. Gelendzhik: SSC “Yuzhmorgeologiya”, 2005. 230 p. (in Russian).
5. Melnikov M.E., Pletnev S.P. Age and formation conditions of the Co-bearing manganese crusts on guyots of the Magellan seamounts. Lithology and Mineral Resources. 2013. V. 48. No. 1. P. 1—13.

PDF