В.Х. Геворк’ян. ГЕОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАКОНУ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО ПРО ПОСТІЙНІСТЬ БІОМАСИ У БІОСФЕРІ ЗЕМЛІ

В.Х. Геворк’ян 
Інститут геологічних наук НАН України, Київ
ГЕОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАКОНУ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО ПРО ПОСТІЙНІСТЬ БІОМАСИ У БІОСФЕРІ ЗЕМЛІ 
Біомаса Землі формується живою речовиною, яка використовує в трофічних ланцюгах організмів біологічно активні компоненти середовища,
головним чином СО2. Кількісні параметри біосфери прямо залежать від кількості біогенів. Отже між цими параметрами існує безпосередній
зв'язок, який можна представити як відношення маси біогенів до продукованої біомаси. У продукуванні біомаси реалізується приблизно на
порядок більше біогенів, і це відношення є сталою величиною. Таким чином, закон В.І. Вернадського «Про незмінність маси
протоплазматичних утворень в біосфері протягом геологічних періодів» потребує певного корегування у назві й може бути сформульований
як «Закон постійності відношення біомаси до маси біологічно активних елементів та сполук». 
Ключові слова: біомаса, біологічні компоненти, співвідношення біомаси до біогенів. 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 
1. Аллорт Я. Древние супракрустальные породы с возрастом свыше 3760 млн лет и ассоциирующие с ними полосчатые железистые кварциты,
район Исуа, центральная часть западной Гренландии // Ранняя история Земли. — М.: Мир, 1980. — С. 188—201. 
2. Балашова В.В. Микоплазмы и железобактерии. — М.: Наука, 1974. — 65 с. 
3. Балуховский Н.Ф. Геологические циклы. — Киев: Наук. думка, 1966. — 168 с. 
4. Вернадский В.И. Избранные сочинения. Т. 5. — М.: Издво АН СССР, 1960. — 422 с. 
5. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. — М.: Наука, 1965. — 374 c. 
6. Виноградов А.П. Введение в геохимию океана. — М.: Наука, 1967. — 216 с. 
7. Виноградов В.И. Изотопный состав элементов и проблема дегазации мантии и формирование газоводной оболочки Земли //Дегазация
Земли и геотектоника. — М.: Наука,  1980. — С. 23—30. 
8. Виноградский В.С. О железобактериях // Микробиология почв. — М.: Издво АН СССР, 1952. — С. 56. 
9. Вудвелл Дж. Круговорот энергии в биосфере // Биосфера. М.: Мир, 1972. — С. 41—59. 
10. Геворкьян В.Х. Газовое дыхание планеты и баланс диоксида углерода в атмосфере и гидросфере // Геол. журн. — 2003. — № 2. — С. 77—
91. 
11. Геворкьян В.Х., Ковалюх Н.Н. Органическое вещество в базальтах Атлантического и Индийского океанов // Геология морей и океанов: Тез.
докл. Х Междунар. шк. мор. геологии. Т. 2. — М., 1992. — С. 157—158. 
12. Геворкьян В.Х., Сокур О.Н. Газогидраты — продукт мантийной дегазации // Геология и полез. ископаемые Мирового океана. — 2012. —
№ 1, (27) — С. 52—65. 
13. Геворкьян В.Х., Сокур О.Н. О глубинном происхождении метана в газогидратах // Геол. журн. — № 4. — 2011. — С. 105—115. 
14. Чухров Ф.В., Горшков А.И., Рудницкая Е.С. и др. О вернадите // Изв. АН СССР. Сер.  геол. — 1978. — № 6. — С. 5—20. 
15. Горюнова С. В., Рожанова Г. Н., Орлеанский В. А. Синезеленыс водоросли. — М.: Наука, 1969. — 229 с. 
16. Заварзин Г.А. Бактерии и состав атмосферы. — М.: Наука, 1984. — 193 с. 
17. Заварзин Г.А. Литотрофные микроорганизмы. — М.: Наука, 1972. — 324 с. 
18. Закруткин В.Е. О роли живого вещества в формировании древнейших карбонатных пород // Проблемы осадочной геологии докембрия. —
М.: Наука, 1981. — С. 137—143. 
19. Казанский Ю.П. Седиментология. — Новосибирск: Наука, 1976. — 272 с. 
20. Малашенко Ю.Р., Лялько В.И., Чугунный Ю.Г. и др. Геологическая деятельность углеводородокисляющих микроорганизмов // Докл. АН
УССР. Сер. Б. — 1978. — № 4. — С. 305—309. 
21. Неручев С. Г. Опыт количественной оценки параметров древних атмосфер Земли // Изв. АН СССР. Сер. геол. — 1977. — № 10. — С. 9—
22. 
22. Полдерваарт А. Химия земной коры // Земная кора. — М.: Изд-во иностр. лит., 1957. — С. 130—157. 
23. Плотникова Л.Ф. Вендские фораминиферы Подолии // Геол. журн. — 1991. — № 3. — С. 35—42. 
24. Руби В.В. Эволюция гидросферы и атмосферы // Земная кора. — М.: Издво иностр. лит., 1957. — С. 650—671. 
25. Рудник В.А., Собботович Э.В. Ранняя история Земли. — М.: Недра, 1984. — 350 с. 
26. Семененко Н.П. Кислородноводородная модель Земли. — Киев: Наук. думка, 1990. — 248 с. 
27. Сидоренко А.В., Розен О.М., Теняков В.Л. и др. Метаморфизм осадочных толщ и «углекислое дыхание» земной коры // Сов. геология. —
1973. № 5. — С. 3—11. 
28. Страхов Н.М. Развитие литогенетических идей в России и СССР. — М.: Наука, 1971. — 624 с. 
29. Страхов Н.М. Типы литогенеза и их эволюция в истории Земли. М.: Госгеолтехиздат, 1963. — 536 с. 
30. Тесленко Ю.В. Некоторые аспекты эволюции наземных растений // Геология и геофизика. 1967. — № 1. — С. 58—64. 
31. Чухров В.Ф., Ермилова Л.П., Горшков А.И. и др. Гипергенные окислы железа в геологических процессах. — М.: Наука, 1975. — 206 с. 
32. Чухров В.Ф., Горшков А.И., Рудницкая Е.С. и др. О вернадите // Изв. АН СССР. Сер. геол. — 1978. — № 6. — С. 5—20. 
33. Elder J. The bowels of the Earth. — London: Oxford University Press., 1976. — 222 p. 
34. Plotnikova L.F. Reanimated precambrian (?) microfossils // Геол. журн. — 2001. — № 1. — С. 78—79. 
35. Wyllie P.G. The dynamic Earth. — N.Y., 1971. — 416 p.