Є.Ф. Шнюков, В.В. Янко. ПРОБЛЕМИ ВУГЛЕВОДНЕВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЧОРНОГО МОРЯ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ОСВОЄННЯ

Геологія і корисні копалини Світового океану 2017, 14 (4): 41-53

Є.Ф. Шнюков¹, В.В. Янко²

1. Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАН України, Київ
2. Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса

ПРОБЛЕМИ ВУГЛЕВОДНЕВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЧОРНОГО МОРЯ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ОСВОЄННЯ
Чорне море добре вивчено в геологічному плані. Виявлено та освоєно ряд газових родовищ. Разом з тим, геологічні дані по дегазації морського дна басейну показують грандіозні масшта- би його газоносності. Тисячі газових факелів і численні грязьові вулкани викидають струмені метану висотою до 1300 м, уламки газогідратів (переважно метану), нафту. Виникає явне протиріччя, з одного боку, між міццю грязьових вулканів і масою газових факелів, великою кількістю газовиділень, а з іншого – відносно низькою ефективністю розвідувальних робіт на нафту  та газ. У цих умовах мимоволі виникає питання про перегляд догматів концепції біогенного походження вуглеводнів. Коріння грязьових вулканів Чорного моря простежуються в мезозої і навіть досягають поверхні Мохо. Сопочна брекчія містить багато флюїдогенних мінералів, оплавлені агрегати-сферули кулястої форми, що вказує на очевидну участь глибинних про- цесів у формуванні грязьових вулканів і свідчить про неорганічне походження нафти в Чорно- му морі. Пропонується повернутися до старої ідеї І.М. Губкіна – пошуків вуглеводнів поблизу грязьових вулканів, але повернутися на новій основі – на визнанні походження грязьових вулканів як продукту глибинних флюїдів, що занурилися.
Ключові слова: Чорне море, грязьові вулкани, вуглеводні, метан, сопкова брекчія, флюїди.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Блаватский В.Д. Землятрясение 63 г. до н.э. на Керченском полуострове. Природа 1977. № 8. С. 56–57.
2. Виноградова О. Наступление на Черное море. Нефтегазовая вертикаль. 2011. № 9. С. 70–74.
3. Виноградова О. Нефть и газ Крыма: потери и приобретения. Нефтегазовая вертикаль. 2014. № 8. С. 4–7.
4. Гаврилов В.П. Газовые струи – новый нетрадиционный источник УВ. Геология нефти и газа.  2–14. № 6. С. 62–67.
5. Герадот. История: в 9-ти книгах. М.: Наука, 1972. 600 с.
6. Губкин И.М. Результаты исследований грязевых вулканов Крымско-Кавказской провинции. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1939. 198 с.
7. Егоров В.Н., Артемов Ю.Г., Гулин С.Б. Метановые сипы в Черном море. Средообразующая и экологическая роль. Севастополь: Экос–гидрофизика. 2011. 404 с.
8. Иванов М.К., Конюхов А.И., Кульчицкий Л.М. и др. Грязевые вулканы в глубоководной части Черного моря. Вестн. Моск. ун.­та. Сер. геол. 1989. № 3. С. 48–54.
9. Леончик М.И., Сенин Б.В., Хортов А.В. Перспективы газоносности кайнозоя Черного моря.Вести газовой науки. 2015. № 2 (22). С. 54–62.
10. Лукин А.Е. Самородно-металические микро- и нановключения в формациях нефтегазоносных бассейнов – трассеры сверхглубинных флюидов. Геофиз. журн. 2009. 31, № 2. С. 61–92.
11. Никонов А.А. Крымские землетрясения 1927 года. Неизвестные явления на море. Природа.2002. № 9. С. 13.
12. Рахманов Р.Р. Грязевые вулканы и их значение в прогнозировании газогидратности недр. М.: Недра, 1987. 174 с.
13. Русаков  О.М.,  Кутас  Р.И. Фата-моргана  биогенной  доктрины  углеводородов  в  Черном море. Геофиз. журн. 2014. № 2. С. 17.
14. Шнюков Е.Ф. Грязевой вулканизм в Черном море. Геол. журн. 1999. № 2. С. 38–47.
15. Шнюков Е.Ф., Коболев В.П., Пасынков А.А. Грязевой вулканизм Черного моря. Киев: Логос, 2013. 384с.
16. Шнюков Е.Ф., Деяк М.А., Иванченко В.В., Маслаков Н.А., Пермяков В.В. Необычная минералогия грязевых вулканов Керченского полуострова. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2015. № 4. С. 5–19.
17. Шнюков Е.Ф., Иванченко В.В. Самородные минералы в сопочной брекчии грязевых вулканов Азово-Черноморской провинции, развитых на нижнемеловых отложениях. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2015. № 2. С. 81–91.
18. Шнюков Е.Ф. Флюидогенная минерализация грязевых вулканов Азово-Черноморского региона. Киев: Логос, 2016. 194 с.
Статья поступила 22.11.2017